«Старих шануйте, як батька, а молодих, як братів»

Володимир Мономах

Вірші про людей похилого віку

Ти років вже маєш чимало,

І щастя, і горе було,

Лиш спокою серце не знало -

Вперед безупину вело.

Вже виросли діти і внуки,

І правнуки в тебе вже є,

І старість бере в свої руки

Натруджене тіло твоє.

Ти дням не ведеш уже ліку,

Бо вічність тобі вже гряде:

Людина похилого віку

На вічний спочинок іде.

Та лишаться сонце і квіти,

Стежки, де проходила ти,

І будуть онуки і діти

У згадках тебе берегти.

           Автор: Вікторія Нич

Люди похилого віку -

Мудрості стигла пора,

Спогадів митті без ліку,

Роки по вінця добра -

Праведно й щиро прожиті!

Що залишилось? - Жалі!

Мов на дідівськім столі

Кухоль води ледь надпитий...

Втіха бува лиш тоді -

Прийдуть як діти й онуки -

Згоять печаль од розлуки,

Радість засвітять в журбі...

Тільки те зрідка бува,

Більше розведено болю -

Смутком, сльозами, й поволі

Вже й присмерніли слова...

Може то треба страждать?..-

Чия ж то правда, наш світе,

Що, наче вічно, нам діток

Спрагло щодня дожидать...

В серці ж образи немає,-

ЧУжать образи всіх нас,

Серце в любові чекає

Рідне дитя кожний час!..

Хоч вже диктуються днями

Долі останні рядки -

Знову продивлені нами

В тихім віконні шибки...

Чим же наш спадок рясніє -

Що, в нім, лиш, сум дозріва?

Ні, - повен він і надії -

Тої, що світ зігріва!..-

Нею ми щедро вчащали

Того в житті, і тогО..,-

Значить, не так вже і мало

Людям лишили свогО!

           Автор Олег Стаднік

Старесенька іде по тій дорозі.

Як завжди. Як недавно. Як давно.

Спинилася. Болять у неї нозі.

Було здров'я, де тепер воно?

І знов іде... Зникає за деревами...

Світанок стежку снігом притрусив.

Куди ж ти йдеш? Я жду тебе. Даремно.

Горить ліхтар, ніхто не погасив.

Моя бабусю, старша моя мамо!

Хоч слід, хоч тінь, хоч образ свій залиш!

Якими я скажу тобі словами,

що ти в мені повік не одболиш!

Земля без тебе ні стебла не вродить,

і молоді ума не добіжать.

Куди ж ти йдеш? Твоя наливка бродить,

і насіннЯ у вузликах лежать.

Ну, космос, ну, комп'ютер, нуклеїни.

А ті казки, те слово, ті сади,

і так по крихті, крихті Україна -

іде з тобою, Боже мій, куди?!

Хоч озирнись! Побудь іще хоч трішки!

Вже й час є в тебе, пізно, але є ж.

Зверни додому з білої доріжки.

Ось наш поріг, хіба не впізнаєш?

Ти не заходиш. Кажуть, що ти вмерла.

Тоді був травень, а тепер зима.

Зайшла б, чи що, хоч сльози мені втерла.

А то пішла, й нема тебе, й нема...

Старесенька, іде чиясь бабуся,

і навіть хтозна, як її ім'я.

А я дивлюся у вікно, дивлюся,

щоб думати, що, може, то моя.

                       Автор Костенко Ліна

ФОТОЗВІТ   "МОЇ БАБУСІ ТА ДІДУСЬ"

Досліджую історію свого роду

Народна мудрість про старість та життєвий досвід

Ненадовго старий жениться.

Не питай старого, а питай бувалого.

Поважай старих, бо й сам старим будеш.

Сів старий, зажурився, а далі встав, підголився.

Слухай старих людей, то й чужого розуму наберешся,й свого не загубиш.

Сонце заходить — старим радість.

Старе скаже на глум, а ти бери на ум.

Старе, як мале: що побачить, того й просить.

Що старе, що мале, що дурне.

Старий, старий, але ярий.

Старий, а розуму за дитину не має.

Старий, а як скаже та прикаже, то й молодий не справиться.

Старий багато знає, а ще більше забув.

Старий кінь борозни не псує, та й глибоко не оре.

Старий ворон пусто не кряче.

Старий говорить, говорить, та й направду виходить.

Старий кіт, а масло любить.

Старий не той, що багато літ має, а той, хто здоров’я шукає.

Старий про старе й думає.

Старий стару хвалить, що добрий борщ зварить, а молодий свою гудить: що не зварить, то спаскудить.

Старий хоче спати, а молодий гуляти.

Старі крутяться, а молоді учаться.

Старого горобця на полову не зловиш.

Старого вчити — що мертвого лічити.

Старого дерева не випрямиш.

Старого чоловіка для поради держи.

Старому женитися і ніч коротка.

Старому брехати — не ціпом махати.

Старому подушечки, а молодому ігрушечки.

Старому піч, як малому колиска.

Старому та хворому годи завше, як малому.

Сядьмо, старий, в парі, щоб гречка родила.

Такий старий, що пам’ятає, як його батька хрестили.

У старого голова, як решето: багато було, та висіялося,

У старого жінка молода — велика біда.

Чим старіший, тим мудріший, чим молодший, тим дорожчий.

"Чого чорт мудрий?" — "Бо старий!"

Шануй старих — молоді тебе пошанують.

Шукай правди у старих, а сили у молодих.

Як єсть старий куст, так і двір не пуст, а як єсть старі люди, так і всього прибуде.

І чорт на старість у монахи пішов.

Не роками старість гарна, а ділами.

Слухай, слухай та на вус мотай, а під старість як знахідка буде.

Старість іде і хвороби веде.

Старість — не радість, горб — не користь.

Старість не прийде з добром: коли не з кашлем, то з горбом.

Від гніву старієш, від сміху молодієш.

Незчувся, коли й постарівся.

Старять годи і тяжкі пригоди.

Тримайся того порога, перед котрим зістарівся.

Цікаві скоро старіються.

Якби знову на світ народитися, знав би, як не старітися.

Сиве волосся — ласка молода.

Сивина в голову — біс у ребро.

Сивина в бороду — розум в голову.

Хто сивий — не конче мудрий, а лише старий.

Волос сивіє, а голова шаліє.

Не будь цікавим, бо швидко посивієш.

Як голова сивіє, то чоловік мудріє.

Три дні до смерті, та ніяк не доживеш.

І не мірошникує, а голова борошном припала.

Зігнувся в три погибелі.

Добрі зуби, що кисіль їдять.

Куди йому кисіль їсти, коли він кваші не вкусить.

Тоді дали хліба, як зубів не стало.

Не в час даєш хліба густо, коли зубів у губі пусто.

Був кінь, та з’їздився.

Кисіль зубів не псує.

Коли зубів не маю, тоді горіхи принесли.

Вже мені вдолину йде, а тобі вгору.

Як мале падає, бог перину підставляє, а старе падає,

чорт борону підставляє.

До пори збан воду носить.

До пори збан воду носить, прийде пора — заголосить.

Доки здоров’я служить, то чоловік не тужить.

Без здоров’я нема щастя.

Без здоров’я ніщо чоловікові не миле.

Бережи і шануй честь змолоду, а здоров’я — під старість.

Бережи одежу знову, а здоров’я змолоду.

Було б здоров’я, а все інше наживем

Було б здоров’я, а все інше купимо (сучасна варінт)

Вартість здоров’я знає лише той, хто його втратив.

Весела думка — половина здоров’я.

Веселий сміх — здоров’я.

Все можна купити, тільки здоров’я ні.

Глянь на вид і про здоров’я не питай.

Горе стихає, а здоров’я зникає — і радість минає.

Держи голову в холоді, а живіт в голоді — будеш здоров.

Добре здоровому вчити хворого.

Здоровий злидар щасливіший від хворого багача.

Здоровий хворого не розуміє.

Здоровий, як циганова коняка: день біжить, а три лежить.

Здоровому все на здоров’я йде.

Здоровому здається, що ніколи не захворіє.

Розпутне життя в молодості приносить хворобу на старості.

Яка молодість, така й старість.

Інший молод роками, та старий ділами.

Коли молод бував, під колінця голубця вибивав, а як стар став, всього того перестав.

Молоде пиво шумить.

Молода кров кипить.

Молода, як горіх, так і проситься на гріх.

Молоде — золоте, а як ляже спати, то не може встати.

Молоде на всі сторони гнеться.

Молоде орля, та вище старого літає.

Молодий місяць не всю ніч світить.

Молодий може вмерти, а старий мусить.

Молодий та зелений, як гарбуз у спасівку.

Молодого кров гріє.

Не розуміє молодий старого, аж доки сам ся не постарів.

Нагинай гілляку, доки молода.

Не можна покласти стару голову на молоді плечі.

Не розкошуй замолоду, бо на старість будеш бідувати.

Нехай гуляє молодь, більш копи лиха не наробить.

Сіла між молодими і помолодшала.

Треба змолоду кості гризти, аби на старість м’ясо їсти.

Хоч молодий роками, та старий розумом.

Хто змолоду балує, то під старість старцює.

Рожа червона, та й та блідне.

На свіжий цвіток і бджола сідає, а зів’ялий обминає.

Нове ситечко на кілочку, а як пристариться, садять квочку.

Добрі зуби і камінь перегризуть.

Болять старі кості за гріхи молодості.

 http://www.ukrlegenda.org/pryslivja_ta_prykazky.php